Назад до новин

Листи надії: як Україна тримає зв’язок із Кримом

April 30, 2024

  |  

Жителі Криму, які залишаються вірними Україні, змушені жити в умовах, де свобода слова й думки пригнічується окупаційною владою. Переслідування, ув’язнення, репресії — це не сторінки з підручника історії, це наше сьогодення, реальність, яка відбувається тут і зараз.

За даними Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, станом на 19 лютого 2024 року було зафіксовано 208 кримських політв’язнів, яких російська влада тримає в неволі за сфабрикованими кримінальними справами. Мета агресора, як завжди одна — відрізати проактивних від громадськості людей та змусити поневірятися у власних поглядах. Наш обов’язок — підтримати тих, хто не зрадив своїм переконанням навіть під тиском.

Чому листи такі важливі?

Листи — це можливість показати, що ми пам'ятаємо про боротьбу та ціну, яку політв’язні були змушені сплатити. Дана акція демонструє окупантам, що суспільство стежить за умовами утримання українських бранців. В умовах ізоляції ці люди витримують складні умови, тому навіть кілька речень зроблять велику справу.

У листі ти можеш висловити вдячність за їхню мужність, поділитися новинами з України або просто написати кілька слів, які додадуть сил та підіймуть настрій. 

Важливо! Звертайся до конкретного адресата, показуючи, що тобі небайдужа його історія. Таким чином, ти покажеш свою зацікавленість та небайдужість до отримувача.

Як та куди надсилати листи?

Щоб лист знайшов свого отримувача, він має пройти цензуру. Тож, ми наполегливо рекомендуємо зважено підібрати слова, уникаючи відверто українських меседжів, а писати російською мовою.

Ти можеш надіслати свій лист наступним чином:

Електронною поштою: Free.CrimeaUA@gmail.com

Фізичний лист: Центр інформації про права людини, а/с В-539, м. Київ, 01001

Якщо ти надсилаєш фізичний лист, спробуй додати до нього щось креативне: листівку або малюнок, чи оригамі.

Давай разом надамо підтримку та надію політв’язням, зробимо крок у напрямку їхнього визволення, напишемо листа, щоб нагадати їм, про те, що ми тут, ми пам'ятаємо про них і віримо в те, що вони повернуться додому.

Не будьмо байдужими.